Оленька*

Чувство когда ты в кромешной тьме,

когда твоя рука в чьей-то руке

Когда луч света как глоток

Воды, когда кругом песок.

Чувство как буд-то ты и те кто рядом свет

Когда ни тьмы, ни горя рядом нет.

Когда тепло и трепетно вокруг,

Когда за руку держит друг.

Чувство как мелкое пятно

На бледном полотне.

Когда впервой я стяжестью в душе

Признаюся в любви к тебе.

И чувство как растет в груди

Кудрявый чувственный комок

Как буд-то крученный на бигуди

Под зонтиком чтоб не намок.

Как люди входят в твою жизнь 

Находят в ней свои места.

Как любишь ты их всей душой

И как они тебя.

гниття

У правій ліву я тримаю,

Мізинчик трішки потираю,

Тріщить там шкіра вся по швам

Лишаю, що читати Вам.

Холод лиш з крану густо ллє 

Знайти би врешті решт себе

Блукаючи в пітьмі думок,

З туману легкий килимок.

Всі спогади плутають тут.

Та лиш би деякі забуть,

Почати з чистих сторінок

Пробити збоку сто дірок.

І оминаючи свої сліди,

Карабкатись не там де завжди,

Блукати по незвіданим дорогам,

Та пізнавать сусіда свого Бога.

Я тут лиш раз, не на завжди..

І гублю мить, години, дні,

Не відкриваючи собі 

Світу новіші закутки.

Та ким я є, і ким була?

Хоча не тлінна є душа,

Та тіло світ їй відкриває

То чом же так я зволікаю?

Чому прикована до ліжка

Лінивим страхом із рання

Не знаю як почати дію

І гаю мить за миттю я!

мм

Одна музика вводить мене в кому, інша повертає до життя. 

І бродячи в глухій імлі

Натхнення тихо йде до нас,

Або тікає з закутків

В яких знаходжусь я в той час.

Ламає лінії в круги, 

В них напускаючи туман.

Чи розчищає до біла

Картин всіх чорно білий стан.

А потім зводить гору з слів,

Гру світла, тіней й кольорів,

Малює вуса всім слонам

Все щедро ділить пополам.

І невловиме є воно,

Незвідане, незнане нами.

Заповнює пусте сердечне дно,

Й спускає враз його із крану

Dream

Монолог от третьего лица

Любовь швырнула мои кости

На бледно розовый ковер.

Не слышу больше его страсти

Плетет, врунишка, только вздор.

Мне больно думать, видеть, слышать

Я ощущаю все сильней.

Услышать лишь как рядом дышит -

Мечта моих слепых ночей.

И жду я света, просветленья

Жду ярких солнечных лучей.

Ведь только капелька прозренья

И я верну всю яркость дней.

Здесь оставляю без ответа

Свой длинный путанный вопрос:

Когда и как найду я правду где-то,

и кто бы в этом мне помог? 

Чому ви не запрошуєте Женю Максімову, щоб вона вам дала симінар?

Імбирний Ялівець

Тут пахне ялівцем, солодкі аромати

Не хочу більше я йти до своєї хати.

Імбир лимон та мед - я вип”ю це за раз

Ти сильною косою закошуєш весь  грасс.

Подробнее